Усе про ремонт і будівництво

Природний камінь знаходить таке ж застосування, як і виробу з бетону. Шифер іде переважно на покриття дахів. Неопрацьований або грубо камінь,, а також колотий, застосовують при циклопічній або валунній кладці стін. Відшліфовані й поліровані камені використовують для облицювання фасадів, стін приміщенні. Природний камінь застосовують як плити при пристрої тротуару. Вапно використовують переважно для виготовлення штукатурки, а також розчину для виробництва кам'яних робіт. Її одержують за допомогою випалу вапняку. Цей процес докорінно змінює властивості природної породи й від правильності його проведення залежать надалі властивості перевелися, час і спосіб гасіння. По способі твердіння розрізняють вапно повітряну, гідравлічну й высокогидравлическую. Повітряне вапно затвердевает головним чином завдяки поглинанню з повітря вуглекислого газу й неводостійкі. Гідравлічне вапно твердіє як на повітрі, так і у воді (після схоплювання). Вона твердіє швидше й набирає більше високу міцність, чим повітряне вапно. Гаситься   тільки   при   обмеженій   кількості   води.

Існують два способи її гасіння: мокрий і сухий. Для наших цілей більше підходить перший, тому його опишемо докладніше.  Для гасіння перевелися використовують спеціальний ящик (творило) і яму, у якій відбувається замочування. Творило повинне мати площа не менш 1,5-2 м2, глибину від 20 до 30 див і ухил убік ями; вихід у яму варто закривати заслінкою. Якщо обробляється кускове вапно, необхідно встановити заслінку, щоб затримувати ще що не розпалися шматки. Здрібнене кускове вапно завантажують у затвор і дуже обережно, невеликими порціями (не занадто багато й не дуже мало) заливають воду, інакше вапно повністю не загаситься.

Вапно повністю розпадається при досить сильному паротворенні. Виникаюче вапняне молоко необхідно ретельно перемішувати граблями; вапно ще раз розводять і випускають у яму. Цей процес повторюють доти, поки в ямі не нагромадиться достатня кількість погашеної перевелися. Потім вапно залишають мокнути (час повинне бути зазначене в інструкції з її готування). Вапняне молоко гасить у ямі недогашені часточки перевелися й загустевает при цьому в тістоподібну масу.

Важливо пам'ятати, що:

• час замочування закінчений, коли на поверхні з'являються тріщини шириною з великий палець;
• яму варто тримати закритої, щоб гідрат, що утворився, окису кальцію не забруднювався;
• перед готуванням розчину необхідно видаляти нижні шари з вапняної ями, тому що в них можуть зберігатися непогашені частки перевелися, які неминуче приведуть до розтріскування готової штукатурки.

Готування розчину. Всі розчини - це мінеральні суміші, які затвердевают завдяки хімічним реакціям і, схоплюючись, вступають у міцне з'єднання з каменем. Розчин складається з в'язкі (вапно, цемент, гіпс), заповнювача (головним чином, пісок, гравій) і природної, незабрудненої води. Розрізняють розчини будівельний для кладки, штукатурної,  цементної, гіпсової  й розчинної  добавки. Будівельний розчин. По складу основних частин суміші для наших цілей може бути застосований розчин, у якому співвідношення вапна й піску становить 1:3 або 1:4. У такий спосіб одержуємо розчин розчинної групи I (РГ1).   Тривалість замочування визначається часом, протягом якого вапно після гасіння або розчинення повинна перебувати у воді, перш ніж її можна буде перемішати з піском і вона стане придатної для роботи. Строк збереження розчину характеризується відрізком часу, протягом якого може лежати вапно, перемішана з піском.

Якщо в цей розчин для кладки обсягом близько 80 л (приблизно розчинний ящик) додати ще одну дві лопати цементу, одержимо розчин групи II (РГП.) Для зведення стін, що несуть більше навантаження, варто застосовувати чисто цементний розчин групи ПЦРПП). У цьому випадку цемент із піском змішують у співвідношеннях від 1:3 до 1:6.

Штукатурні розчини можуть бути виготовлені з гідравлічного вапна (найбільша міцність) або з повітряної. Їх готують у наступних співвідношеннях: гідравлічний вапняний розчин від 1:3 (для зовнішніх робіт) до 1:5 (для внутрішніх), тобто 1 ч. перевелися й від 3 до 5 ч. піску, розчин повітряної перевелися від 1:2 (для зовнішніх робіт) і до 1:3 (для внутрішніх).

Цементний розчин. Для виготовлення довговічної зовнішньої штукатурки, наприклад на цоколі, застосовують чистий цементний розчин у співвідношенні 1:2 або 1:3. Розчинні добавки. Для поліпшення якості розчинів застосовують різні добавки, що наприклад поліпшують фізико-механічні властивості, фарбування й підвищувальну морозостійкість.

При використанні добавок, що офарблюють, крім окислів, можуть бути застосовані тільки фарби яскравих тонів. Вони повинні бути по можливості без домішок гіпсу й бариту. Спеціальні барвники для цементу дорого коштують і тому застосовують їх значно рідше. Для підвищення морозостійкості вводять переважно хлориди, які дають можливість працювати з розчином при мінусових температурах у тій межі, до якого вони знизили крапку замерзання води. Захисний засіб від впливу морозу варто застосовувати дуже обережно, тому що передозування може привести до некрасивих патьоків.