Усе про ремонт і будівництво

З'явилося слово «циновка» завдяки тому, що на хвилі захоплення орієнтальною культурою в XIX столітті зразки виробів стали регулярно завозитися в Європу з Китаю.

Ну, а сьогодні для змученого цивілізацією городянина циновка - дійсний подарунок: зроблені з найчистіших природних матеріалів, вони гипоаллергенны, забезпечують гарну тепло- і звукоізоляцію, а ходіння по них босими ногами має масажний ефект і позитивно впливає на стан організму в цілому.Існують різні способи плетива полотна циновки: наприклад, у вигляді кісок або в шаховому порядку. Матеріалом для циновок служать різні рослинні волокна: циновки виготовляють із очерету, джуту, сизалю, койра, бамбука, а також рису, льна, конопель і бавовни. З волокон рослини скручують нитка, яку можна офарбити або залишити природні кольори.

Поле діяльності аматора дуже велико. Як матеріал для обробки він 

може використати папір, дерево, солому, дріт, жерсть, пластмасу й т.д. При виборі підходящого місця для роботи варто враховувати необхідні розміри робочого місця й  матеріальне забезпечення, кількість відходів і їхній вид,  наявність шуму й пилу, виконання роботи коштуючи або сидячи,  чистоту обробки (груба або тонка обробка),  необхідні світлові й температурні умови. Виготовляти невеликі предмети, наприклад  виробу художніх промислів або виробу з області точної механіки й оптики, радіоелектроніки й т.п.,  можна й у житловій зоні, однак для виготовлення великих  предметів із громіздких матеріалів, що пов'язане із  забрудненням і шумом, краще використати не квартиру, а комору, сховище, підвальне або горищне 

приміщення.

Просто оформлені секційні  меблі й обстановка більше підходять до цим приміщенням, чим вигадлива, «розкішна» меблі, що не погодяться з розмірами приміщення. Однак одним придбанням  гарних секційних меблів ця проблема не вирішуються. Мова повинна йти не про меблювання квартири, а про обстановку  її, устаткуванні, а це поняття набагато ширше, ніж меблювання. Особливо важливе значення має внутрішній  устрій так званих меблів, що вміщає, тобто шаф,  тумбочок і т.п. Дуже зручна щодо цього  складова, що надбудовує меблі. Складені й типові елементи, що надбудовують, надзвичайно легко, практично й естетично комбінуються, підходять для найрізноманітніших приміщень, ставляться здебільшого у вигляді стінки-шафи.

Вітраж - це декоративне пофарбоване скло, вставлене в раму. Вітражі бувають дуже більшими, а тому процес їхнього виготовлення дуже трудомісткий і складний. Однак найперші вітражі були дуже прості у виготовленні. Майстри наносили на аркуш паперу спеціальний орнамент і робили шаблони окремих ділянок майбутнього вітража. Згодом ці

фрагменти вирізалися із цільного листового скла й офарблювалися. Потім малюнок збирався й скріплювався в одне ціле за допомогою металевих штирів. По   припущеннях   фахівців,    вітражі   вперше   з'явилися у Римській імперії  й відразу стали користуватися попитом.   Пізніше їх стали використовувати для прикраси соборів і церков. В XVI в. у технології виготовлення вітражів намітилися зміни. Із цього часу малюнок почали наносити на звичайне листове скло, завдяки чому стали робити вітражі з малюнками підвищеної складності. Є кілька способів виготовлення вітражів у домашніх умовах.

У Київській Русі скла виготовляли шляхом видування воронкоподібної   посудини.    Його дно   відбивалося   й   згодом використовувалася   як   звичайна   шибка. Зробити в листовому склі отвір небагато складніше, ніж зробити нарізку, оскільки по необережності його можна розколоти на кілька частин. Нижче описані два найпростіші й розповсюджених способи свердління. Свердел варто змочити скипидаром і встановити на місці свердління. Обережно провернути свердел кілька разів до одержання бажаного отвору. Або можна на місці передбачуваного отвору викласти невелике кільце із пластиліну висотою 1 див. У ємність, що вийшла, покласти змочений водою корундовий порошок. У патроні дриля закріпити рівну мідну трубку, діаметр якої збігається з діаметром майбутнього отвору й зробити свердління.